Чи потрібно бути «в потоці»?

Є такий стан, коли ніби розчиняєшся у своїй справі. Працюєш і навколо нічого не існує: ні телефону, ні соцмереж і жодних сторонніх думок. Повна концентрація і максимальна працездатність - ніщо не може відволікти в цю хвилину. Відчуваєш, ніби в тебе відкрився "режим бога".

Такий стан називають "потоком".

Де знаходиться потік

Американський психолог Міхай Чіксентміхайї пропонує уявити потік на площині. Вертикальна вісь - це рівень складності якогось заняття. Наприклад, зіграти на піаніно гаму одним пальцем легко, а "Політ джмеля" у дві руки - складно. Горизонтальна вісь - це рівень розвитку навички. Тобто, якщо я вже вмію грати на піаніно двома руками, я просунувся праворуч, а якщо поки тільки гаму - стою на початку.

Сам потік іде по діагоналі: витікає з початкової точки і тече в бік збільшення складності та вмінь.

Як залишатися в потоці

Припустимо, ми поки що тільки вчимося грати на піаніно і стартуємо з початку координат. Ми ще нічого не вміємо, тому почнемо з найпростішого - навчимося грати гами. Це завдання підходить нашому рівню, починає виходити, ми захоплюємося і потрапляємо в потік.

Якщо ми навчилися грати гами, але продовжуємо їх мусолити, то в якийсь момент стане нудно, ми вийдемо з потоку і почнемо відволікатися.

Щоб залишатися в потоці, потрібно поступово підвищувати складність завдань. Важливо не робити цього різко. Наприклад, ми вивчили гами і вирішили, що настав час грати пісні у дві руки. Але для нашого рівня це поки що важкувато: часу витрачаємо багато, а виходить однаково погано, задоволення зникає і "може, це і не моє зовсім".

Головне правило потоку - контролювати складність. Якщо щось стає занадто легко, значить, час ускладнити. Якщо переборщив зі складністю - спростити.

Вивчив гами → навчився грати однією рукою → під'єднав другу руку → погано виходить, продовжив вчити руки окремо → з'єднав руки, розучив багато мелодій → додав педаль → ще багато мелодій → "Політ джмеля".

Небезпеки потоку

Потік - це суто суб'єктивна категорія: коли ти копаєшся у своїй справі і в тебе виходить. При цьому:

-  Потік не гарантує, що ти робиш щось корисне, потрібне або затребуване. Ти можеш потрапити в потік, підвищуючи ступінь майстерності гри на пилі. Але кому це потрібно, крім тебе?

-  Потік не гарантує, що в тебе правильна техніка чи реальний прогрес. Це просто стан розуму. Людина в потоці може думати, що вона прекрасно грає на барабанах, при цьому вона не робить жодного руху правильно.

-  Відчуття потоку може заміщати зворотний зв'язок від світу. Тобі може здаватися, що ти робиш потрібну і важливу справу, хоча насправді твій мозок просто підсів на відчуття досягнення.

-  Люди, які підсіли на потік, схильні кидати ті заняття, де вони цього потоку не відчувають. Логіка така: "Якщо я не відчуваю тут потоку, це не моє". А насправді в будь-якій роботі є важкі моменти, проблеми і тупняк. Не варто йти з роботи, яка тебе годує, в пошуках невловимого покликання.

Тож у потоці працювати необов'язково.

Приємно - так.

Обов'язково - ні.